Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.03.2018 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 03.06.2015 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 10.12.2014 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 21.12.2016 року у справі №920/2214/13
Постанова ВГСУ від 09.12.2015 року у справі №920/2214/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 920/2214/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М.- головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4, м. Сумина ухвалувід 05.08.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 920/2214/13 господарського суду Сумської області за заявою 1. товариства з обмеженою відповідальністю "САТП -15927", м. Суми 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, с. Косівщина Сумського району Сумської області до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП -15927", м. Сумипровизнання банкрутомрозпорядник майна арбітражний керуючий Сердюк О.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

фізичної особи ОСОБА_4ОСОБА_7, довір.,ТОВ "САТП -15927" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5ОСОБА_5, довір., паспорт,"Сумське АТП -15927"Пономаренко В.П., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.12.2013 року, що винесена у справі № 920/2214/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП -15927" (далі - Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "САТП -15927" (далі-Кредитор-1) та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі-Кредитор-2) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.06.2014 року (суддя - М.І. Гордієнко) порушено провадження у справі про банкрутство Боржника, щодо нього введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна Боржника призначено арбітражного керуючого Сердюка Олександра Олександровича. Справу ж призначено до розгляду в судовому засіданні тощо.

Не погодившись із ухвалою суду від 24.06.2014 року, фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви кредиторів - товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-15927" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське АТП -15927" відмовити, стягнувши з кредиторів в рівних частках витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 року (головуючий суддя - Лакіза В.В., судді: Білоусова Я.О., Пуль О.А.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 року припинено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням попередніх інстанцій, фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 50, 57 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 5, 10, 11, 15, 16 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Припиняючи провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу місцевого суду про порушення провадження у справі про банкрутство, апеляційний суд вказав, що вказана особа є учасником підприємства Боржника, однак не є уповноваженою особою учасників Товариства у розумінні норм Закону про банкрутство, а тому не має право на оскарження судових рішень у цій справі про банкрутство.

Однак, суд касаційної інстанції вважає наведені висновки апеляційного суду передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи, без врахування та без застосування відповідних норм законодавства.

Так, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено заявником в апеляційній скарзі, фізична особа ОСОБА_4 згідно статутних та реєстраційних документів Товариства на момент створення останнього був його засновником та учасником із розміром внеску до статутного фонду 500 тис. грн. із загального розміру статутного капіталу Боржника в 1 млн грн., тобто учасником із розміром участі у статутному фонді в 50 % (т. 1 а.с. 22-24, 55-60).

Між тим, в апеляційній скарзі заявник вказав, що на даний час він є учасником Товариства із розміром участі у статутному фонді Товариства в 60 %, пославшись при цьому на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 року (в скарзі помилково вказано від 13.02.2013 року), що винесена у справі № 5021/2515/2011 (роздрукована із бази даних "Діловодство спеціалізованого суду").

Однак вказаним обставинам апеляційний суд не надав жодної правової оцінки та не використав свої повноваження, визначені нормами ст. 101 ГПК України.

Як же вбачається зі згадано постанови апеляційного суду (залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2012 року) на фізичну особу ОСОБА_4 були переведені права та обов'язки покупця частки в розмірі 10 % у статутному капіталі Товариства за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі Товариства від 11.01.2011 року.

Поряд з цим колегія суддів звертає увагу на те, що ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі вказана фізична особа не зазначає, а також не посилається на відповідні докази у справі, чи була за згаданим рішенням апеляційного суду інформація (стосовно змін щодо розміру внеску учасника до статутного фонду Товариства) внесена до Єдиного державного реєстру юридичних особі та фізичних осіб - підприємців, як цього вимагають норми ст.ст. 17, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", а апеляційним судом вказані обставини не досліджувались. Відповідно ж до норм ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З'ясування вказаних обставин, на думку касаційного суду, є необхідним для вирішення питання щодо правового статусу фізичної особи ОСОБА_4 у даній справі про банкрутство та права останнього на участь у справі у якості уповноваженої особи учасників Боржника, а також права останнього оскаржувати судові рішення у даній справі. У зв'язку із цим касаційний суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до норм ст. 1 ГПК України у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися, зокрема фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 передбачено, що правом оскарження судових рішень згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство наділені: сторони - кредитор (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут), - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном боржника), а також у випадках, передбачених Законом про банкрутство, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, права яких порушено таким рішенням.

Згідно до норм ч. 2 ст. 41 ГПК України та ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно ж до приписів ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Положення ст. 1 вказаного закону визначає уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника як особу, уповноважена загальними зборами учасників (акціонерів), що володіють більш як половиною статутного капіталу боржника, представляти їхні інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу.

Отже, засновники, які мають частку у статутному фонді підприємства боржника, можуть бути учасниками провадження у справі про банкрутство, якщо вони матимуть статус будь-якої із зазначених осіб.

Набуття ж статусу уповноваженої особи учасників товариства з обмеженою відповідальністю, як вже було зазначено вище, відбувається за певних умов та процедурою - за умови надання протоколу загальних зборів учасників цього товариства, на яких вирішувалось питання щодо уповноваженої особи учасників товариства з обмеженою відповідальністю у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство.

При цьому, як було зазначено вище, матеріали справи містили відомості щодо розміру частки заявника апеляційної скарги - одного із двох учасників Товариства - фізичної особи ОСОБА_4, у статутному фонді Товариства, який (розмір складає) 50 %.

Для захисту ж порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, судова колегія вважає, що вказана фізична особа, як співвласник 50 % статутного фонду Боржника, має довести факт наявності між засновниками конфлікту інтересів, зокрема шляхом надання протоколу загальних зборів учасників Товариства, на якому вирішувались або учасники Товариства намагались вирішити питання щодо уповноваженої особи учасників Боржника у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство. За відсутністю ж такого протоколу, в якому мали бути зафіксовані обставини щодо явки учасників на відповідні збори, щодо голосування таких учасників з відповідного питання, щодо розподілу голосів учасників при прийнятті рішень на таких зборах, у суду відсутні підстави стверджувати про обставини, у тому числі стосовно уповноваженої особи учасників Товариства та оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали про порушення справи про банкрутство Боржника, а також щодо підтвердженності таких обставин у розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України.

У разі ж доведеності належними доказами у справі (відповідно до наведених положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") та встановлення господарським судом факту права власності фізичної особи ОСОБА_4 на частку у статутному фонді Товариства, що перевищує 50 % (у тому числі на підставі згаданого вище рішення апеляційного суду від 13.02.2012 року у справі № 5021/2515/2011), виходячи з наведених приписів ст. 1 Закону про банкрутство щодо порядку набуття особою статусу уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, надання суду протоколу загальних зборів учасників Товариства із рішенням щодо уповноваженої особи нормами діючого законодавства не вимагається.

У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку про незаконність у зв'язку із передчасністю прийняття та неповнотою з'ясування обставин справи, рішення апеляційного суду про припинення апеляційного провадження за скаргою фізичної особи ОСОБА_4 на ухвалу місцевого суду про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

За таких обставин та виходячи із повноважень касаційного суду, передбачених нормами п. 3 ст. 1119 ГПК України, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а справа -передачі на новий розгляд до апеляційного суду, якому при новому розгляді апеляційної скарги слід з'ясувати обставини щодо права фізичної особи ОСОБА_4 на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 17-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 1, 41, 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 задовольнити.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 р. у справі № 920/2214/13 скасувати.

3. Справу № 920/2214/13 передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є.Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 11.12.2014 року.